“Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає” (Лк 11, 23-26).
Слова цього Євангелія нагадують нам істину, що наше людське й духовне життя – це постійне змагання за добро й боротьба зі злом. Особливо з найбільшим ворогом для нас – злим духом. Знаємо, що у спортивних змаганнях перемагає той, хто прикладає найбільше зусиль. Або у виготовленні якоїсь складної речі маємо добрий результат, коли уважно виконуємо всю роботу.
Так само повинно бути у духовному житті. Нам іноді здається, що достатньо щось зробити і будемо мати добро все життя. Наприклад охреститися, взяти шлюб, посповідатися і причаститися раз у місяць і Божа ласка буде постійно в нас. Однак у Євангелії Ісус відкриває нам іншу правду, що дійсність часто є іншою, ніж ми собі уявляємо. Щоб добро зажди було в житті, не достатньо здобути, отримати його від Бога, але потрібно ще постійно захищати від небезпек втратити його. Постійно працювати, щоб підтримувати добро на належному рівні. Треба неустанно молитися, щоб зберегти ласку після Сповіді чи Причастя. Бо цього не можна зробити власними силами, лише з допомогою Христа.
Потреба захищати добро випливає із дійсності нашого життя. У світі існує одночасно добро і зло. Доки живемо на землі, наш ворог диявол буде робити все, щоб знищити в нас Божі дари і позбавити спасіння. Ісус показує це на прикладі прибраного дому. Якщо порядок у ньому не захистити, тоді злий дух знову заволодіє ним і поселиться там. Подібне станеться у духовному вимірі. Якщо не молитися тривало, не зміцнювати себе Божим захистом, тоді диявол поверне нас до попередніх гріхів.
Здобуваймо і захищаймо добро з допомогою Ісуса. Тоді злий дух не зруйнує в нас Божих дарів.
